Продовжуємо важливу комунікацію щодо випадків самовільного залишення частини у війську та повернення військовослужбовців до лав армії.

Причинами СЗЧ можуть стати різні фактори, і звичайно іноді це банальна безвідповідальність, злочинний намір військовослужбовців, які його здійснили. Однак наразі нам відомо про випадки, коли самовільно залишили частину люди, які воюють роками і мають відповідні бойові нагороди, однак зробити цей відчайдушний крок їх змусила крайня несправедливість, необхідність отримати медичну допомогу, конфлікти та побори. Бувають і такі випадки, коли людина фактично знаходиться на лікуванні в закладі охорони здоровʼя, але її зараховують до тих, хто знаходяться у СЗЧ.

Згідно із українським законодавством СЗЧ — це злочин, але для багатьох бійців це далеко не завжди акт непокори, дійсно неприпустимий у війську, а стан абсолютної безвиході.

Ці вмотивовані бійці готові повертатися у військо, і ми повинні зробити усе можливе, аби повернути цей цінний людський ресурс, адже ворог веде з нами війну на виснаження. Військовослужбовці заслуговують на повагу, медичну та психологічну допомогу, умови служби, які будуть гідними тих, хто віддає найцінніше за нашу Свободу — свої життя та здоровʼя. Великою мірою від цих гарантій залежить і формування мобілізаційного резерву.

Випадки СЗЧ повинні розглядатися комплексно, особливо у тих частинах, де це трапляється масово. Дії командування повинні піддаватися точно такому ж слідству та аналізу, як і дії військовослужбовців, які самовільно залишили частину. Тільки таким чином зазначене явище можна буде подолати, а його негативний вплив на престиж військової служби нівелювати.

Про випадки самовільного залишення місця служби військовослужбовцями, які наслідки матимуть публічні демарші для армії і суспільства, чи зможуть вони вплинути на зміну підходів до термінів служби і як військово-політичне командування має реагувати на подібні випадки, щоб запобігти їх повторенню, говорили в ефірі Громадського Інтерактивного Телебачення.