Кодекси. Глава стомільйонівчотиристашоста. У травні в Києві відбувся форум «Ринок праці для економіки майбутнього», присвячений презентації проєкту нового Трудового кодексу України, на якому був присутній і Голова Офіс Ради Європи в Україні – Київ Мачей Янчак. Звучали слова про євроінтеграцію, соціальний діалог, відновлення держави після війни та необхідність осучаснення трудового законодавства. Проте між красивими деклараціями та реальним змістом законопроєкту лежить прірва. І я б дуже хотіла, щоб міжнародні партнери про це знали. Знали, що ми не згодні.
Платформа військово-безпекових профспілок України уже неодноразово направляла свої пропозиції та зауваження до Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України. Ми вважаємо, що запропонований проєкт потребує не косметичних правок, а фундаментального перегляду, як і весь соціальний діалог в Україні, як і доступ військовослужбовців до профспілкового руху, який наразі лежить в сірій зоні. Тільки от, скажіть мені, чому саме ті, без кого жодна галузь економіки просто не могла б існувати, мають в цих сірих зоні вічно бродити. Їм цього на фронті вистачає.
Я мабуть окремо маю написати про статтю 17 Закону «Про збройні сили України», яка суперечить не лише Конституції, здоровому глузду і міжнародному праву, а й сама собі в межах двох суміжних абзаців.
Цитую: «Військовослужбовці зупиняють членство у політичних партіях та професійних спілках на період військової служби. Військовослужбовці можуть бути членами громадських організацій […]». І отут поворот. Відповідно до ЗУ про профспілки, останні є громадськими організаціями.
Окей з цим, зрозуміло, що тут є правова колізія. Але ж є просто факт, який уже своєю масовістю починає переважати законодавчу основу. Сотні тисяч мобілізованих вчителів, лікарів, металургів не зупиняли своє членство у відповідних профспілках, і мало того, отримували від них сприяння та захист прав по поверненню з фронту.
От є абсурдна норма, а є масовий факт. І ніхто не зважає на цей факт, а продовжує торочити про абсурдну навіть у самій своїй суті норму закону. Ну, це ж реально суперечить здоровому глузду.
Окреме питання, що особливо цинічно виглядає той факт, що країна, яка четвертий рік веде війну за своє існування, фактично залишила поза увагою мільйони людей, які вже повернулися або повернуться з фронту. Ветерани, особи з інвалідністю внаслідок війни, члени сімей загиблих військовослужбовців у проєкті нового Трудового кодексу практично відсутні як окрема категорія громадян, яка потребує особливих гарантій на ринку праці.
Так-так, ми постійно чуємо про повагу до ветеранів. Але справжня повага вимірюється не промовами на офіційних заходах, а законодавчим регулюванням зокрема.
Саме тому новий Трудовий кодекс повинен містити чіткі норми щодо працевлаштування ветеранів, їх професійної адаптації, перекваліфікації, створення інклюзивного та безбар’єрного робочого середовища, додаткових можливостей для фізичної та психологічної реабілітації, а також формування культури підтримки людей, які пройшли війну.
Окреме занепокоєння викликає підхід авторів законопроєкту до прав осіб з інвалідністю. Запропоновані формулювання фактично перекладають відповідальність на абстрактне поняття «розумного пристосування», не встановлюючи чітких вимог щодо створення безбар’єрного робочого простору та не гарантуючи належних механізмів державної підтримки роботодавців, які здійснюватимуть відповідні зміни.
Але проблема значно ширша і я обʼєктивно не можу надати вичерпний перелік зауважень в межах цього посту і навіть у межах наших правок, бо ж кожен дивиться зі своєї перспективи і не може охопити всього безглуздя законодавчих змін за раз.
Проєкт Трудового кодексу продовжує багаторічну тенденцію звуження профспілкових прав та ослаблення інструментів захисту працівників. Саме тому значна частина адекватного профспілкового середовища в Україні ставиться до нього критично.
Фактично пропонується подальше обмеження права на страйк, збереження надмірно складних та бюрократичних процедур вирішення колективних трудових спорів, а також вилучення низки важливих повноважень профспілок щодо впливу на роботодавців, які порушують трудове законодавство та права працівників. Особливо небезпечним є підхід, за якого право працівників на колективний захист своїх інтересів дедалі більше розглядається як проблема, яку потрібно контролювати, а не як фундаментальна демократична гарантія.
Ми переконані, що сильна економіка не будується на слабких правах працівників. Соціальна стабільність не досягається шляхом демонтажу профспілкового руху, як такого. А соціальний діалог не може існувати там, де одна сторона отримує все більше повноважень, а інша — все менше інструментів впливу.
Не менш важливим є питання функціонування інституцій соціального діалогу. Ми звернули увагу на серйозні правові проблеми, пов’язані зі статусом Національної служби посередництва і примирення та чинною моделлю репрезентативності профспілок. Система, у якій право голосу отримують переважно великі структури, а тисячі первинних профспілкових організацій усуваються від реального впливу на формування державної політики, не може вважатися справедливою.
Первинна профспілка з десятків або сотень працівників повинна мати право бути почутою без необхідності шукати політичний чи організаційний дах у великих профоб’єднаннях. Демократія починається саме з можливості кожного індивіду і колективу представляти власні інтереси.
Окремо ми наполягаємо на перегляді підходів до прав військовослужбовців і правоохоронців. Людина не перестає бути громадянином лише тому, що вдягнула військову форму.
Безумовно, під час проходження служби мають існувати обмеження щодо участі у страйках (але для цього існують страйки солідарності, бо ж їх можуть проводити сотні тисяч ветеранів і мільйони членів сімей військових). Та це не означає, що військовослужбовці повинні бути позбавлені права створювати професійні спілки та брати участь у їх роботі для захисту своїх соціальних, трудових та професійних прав так, як це, наприклад, передбачено у країнах Євросоюзу.
Більше того, саме досвід війни довів, наскільки важливою є наявність незалежних механізмів захисту військовослужбовців. Проблеми забезпечення, проходження служби, реабілітації, соціальних гарантій та повернення до цивільного життя не можуть залишатися виключно внутрішньою справою відомств.
Ми також не можемо погодитися з підходом, за якого право на страйк пропонується обмежувати фактично автоматично під час воєнного або надзвичайного стану. Будь-які обмеження прав мають бути пропорційними та обґрунтованими. Якщо діяльність підприємства безпосередньо впливає на оборону держави, життя людей чи національну безпеку — це одна ситуація. Якщо ж мова йде про звичайні трудові конфлікти в цивільному секторі, то тотальна заборона права на протест є небезпечною практикою для демократичної держави.
Україна має шанс сформувати нову модель трудових відносин, яка враховуватиме досвід війни, потреби ветеранів, права людей з інвалідністю, інтереси працівників і роботодавців та відповідатиме сучасним європейським принципам соціальної держави.
Саме тому запропонований проєкт Трудового кодексу в нинішньому вигляді не може розглядатися як завершений документ. Він потребує глибокого доопрацювання із залученням різних профспілок, а не лише великих профспілкових об’єднань, різного ветеранського досвіду, правозахисників, які не просто кивають і підтакують, а розуміють, суть, міжнародних експертів та всіх сторін соціального діалогу.
Після всього, що пережила Україна, після сотень тисяч людей у військовій формі, після десятків тисяч поранених, після мільйонів громадян, які тримають економіку під час війни, країна заслуговує не на кодекс про зручність управління працівниками, а на кодекс справедливості.
На зображені в разі чого — Циліндр Кіра Великого (539 р. до н.е.) — фактично перший збережений кодекс, який проголошував права людини та скасування рабства.
Комітет ВРУ з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів
Комітет ВРУ з питань національної безпеки, оборони та розвідки
Командування Сил підтримки Збройних Сил України
Офіс Віцепрем’єра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції
Офіс реформ Кабінету Міністрів України
EUROMIL – European Organisation of Military Associations and Trade Unions
Embassy of the Kingdom of the Netherlands in Ukraine
Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України