ВБПО «Київ» направила до Верховної Ради України лист щодо неприйнятності запропонованого проєкту Кодексу про захист державності, незалежності та статус захисників держави (так званого «ветеранського кодексу»).

Військово-безпекова профспілкова організація «Київ», проаналізувавши проєкт Кодексу про захист державності, незалежності та статус захисників держави, реєстраційний номер 14265-1 від 17.12.2025, та узявши участь в громадських обговореннях, дійшла наступних висновків:

1) Сама ідея кодифікувати норми, які здебільшого регулюють «ветеранську соціалку», виглядає у більшій мірі як популістичний непрофесійний крок, ніж логічно зважене державницьке рішення в умовах війни, що мало б ґрунтуватися на конституційних засадах та правовій науці.

2) Спроба викласти запропоновані у проєкті новації у вигляді кодифікованого нормативно-правового акту не вбачається достатньо обґрунтованою. У національній правовій традиції кодекс — це великий систематизований законодавчий акт, що регулює відносини, які складають предмет певної галузі права чи значної її частини, приписи якого підлягають безпосередньому застосуванню. Кодекс є оптимальним варіантом узагальнення і систематизації законодавства за певним напрямом та дієвим засобом ліквідації множинності актів з одного питання. Натомість відносини, які пропонується врегулювати цим проєктом, належать до різних галузей права — соціального забезпечення, трудового, конституційного (державного будівництва), адміністративного тощо — і є різнорідними за своїм характером. Значну частину положень проєкту можна віднести до сфери соціального забезпечення, яке логічно мало б кодифікуватися у Соціальному кодексі України, а не в окремому акті з розмитим предметом правового регулювання.

3) Назва Кодексу про захист державності, незалежності та статус захисників держави не відповідає змісту його норм, оскільки переважна частина положень фактично стосується соціального забезпечення та адміністрування відповідних статусів, а не безпосередньо питань захисту державності чи національної безпеки.

4) Норми запропонованого Кодексу переважно за своєю суттю є бланкетними, що знецінює норми прямої дії як такі та узаконюють посилення дискреційної функції Кабінету Міністрів України. Документ містить надмірну кількість відсильних норм, причому переважно до підзаконних актів, зокрема постанов КМУ, що в принципі не дозволяє сприймати його як повноцінний кодифікований акт прямої дії.

5) Будь-які зауваження щодо системних вад проєкту зводяться до пропозиції надавати правки лише до окремих статей. Водночас порушено саму логіку побудови документа: у його структурі та концепції знехтувано базовими принципами юридичної техніки й теорії права. За таких умов постатейне доопрацювання не здатне виправити фундаментальні помилки, адже проблемою є не лише зміст окремих норм, а сама концепція та архітектоніка документа.

6) Недоцільно створювати або фрагментарно переосмислювати норми, які вже давно існують у системі чинного законодавства, оскільки це порушує цілісність правового регулювання, створює ризик дисбалансу та може призвести до виникнення правових колізій. Наприклад, законотворці намагаються окремо унормувати питання Реєстру ветеранів, хоча Закон України «Про публічні електронні реєстри» та Закон України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах» вже комплексно визначають засади створення, ведення, обробки та захисту реєстрових даних. Подібні повторні положення є зайвими та потенційно небезпечними.

7) Запропоновані Кодексом деякі юридичні визначення та формулювання за своїм змістом відрізняються від визначень та формулювань вже діючих законів у подібній галузі, що створюватиме двозначність трактування та правові колізії, зокрема це стосується порядку створення та адміністрування Реєстру ветеранів, визначення статусу ветеранів війн до 1991 року, вшанування пам’яті загиблих, тощо.

На жаль, руйнівною для демократичної держави практикою законотворців стало ігнорування останніми науково-експертних висновків Головного науково-експертного управління апарату ВРУ щодо внесених на розгляд законопроєктів.

Незрозуміла політична доцільність стала переважати здоровий глузд, теорію права, норми міжнародного права, Конституцію та закони України.

Окреме занепокоєння викликає поширення тверджень про те, що прийняття саме цього кодексу нібито є зобов’язанням України перед міжнародними партнерами в межах рамкової угоди Ukraine Facility. Під час громадських обговорень не було надано чітких посилань на положення угоди, які б прямо передбачали необхідність прийняття саме кодифікованого акту з відповідною назвою та структурою. Аналіз тексту рамкових документів не підтверджує наявності такої вимоги, що ставить під сумнів аргументацію про «безальтернативність» запропонованої форми законодавчого врегулювання, а сам цей факт свідчить про бажання ввести в оману суспільство, яке чекає на справедливість для найгідніших громадян заради реалізації популістичних планів окремих осіб.

Враховуючи викладене, ВБПО «Київ» пропонує законотворцям наступне:

1) Відмовитися від ідеї кодифікації та зосередити свою увагу на внесенні актуальних для воюючої країни змін у вже діючі закони, які визначають політику підтримки захисників, захисниць, ветеранів, членів родин загиблих, військовополонених тощо. Або ж прийняти нові закони за відповідними напрямками, які чітко визначатимуть роль та функції держави, територіальних громад і суспільства в реалізації справедливої політики по відношенню до тих, хто відстоює нашу державу перед екзистенційною загрозою. При цьому концепція таких змін має відповідати принципам системності, галузевої узгодженості та прямої дії норм.

2) Принагідно просимо законотворців уважно вивчити та врахувати науково-експертний висновок Головного науково-експертного управління апарату ВРУ щодо внесеного на розгляд проєкту Кодексу.

3) Дослуховуватися до голосу більш широкого, незалежного та небайдужого кола громадянського суспільства при написанні фундаментальних нормативно-правових актів воєнного часу, які визначатимуть майбутнє на десятки років вперед.

4) Звернути увагу на неприпустиме апелювання до міжнародних зобов’язань без надання прозорих доказів їх існування.

​ВБПО «Київ» не підтримує запропонований законопроєкт у його нинішній редакції, проте залишається відкритою до конструктивної участі у розробці інших, системних та юридично виважених законодавчих ініціатив у сфері ветеранської політики.